Павел Жданов
|
для тих, хто бачив фільм
Нєо - дурний неофашист, у якого амнезія, дежа-вю та хвороба Паркінсона.
Вважає себе супєрмєном, носить довжелезний плащ і постійно задає ідіотскі
питання
Морфей - наркоман зі стажем, лисий нєгр, що прийняв Буддізм і також носить
довгий шкіряний плащ. Вчився у Москві, тому непогано розмовляє по-русськи
Триніті - коханка Нєо
Агенти - божевільні, перевдягнені санітарами
Ріган - російський развєдчік і зрадник. Носить бородку а-ля Депеш Мод і
мнить себе філософом
Огакул - стара єврейка з Одеси
Також наркомани, водії грузовиків, голоси, божевільні діти та інші.
Епіграф:
Іmagine, there is no spoon!
(Де ложка, блядь?!)
Частина Перша
Тіпа рєальний мір
Сцена Перша
На сцені неприбрана кімната, посеред якої стоїть компьютер, по якому
чатиться Нєо. Раптом екран починає блимати і до терминалу вламується бридка
рожа Морфея.
Нєо: Ой!
Морфей: Шукай дівку з зайчиком на сраці.
Нєо: Ти хто?
Морфей: Хочеш знати правду?
Нєо: Шо-о?
Морфей: Питаю: Хочеш знати правду?
Нєо: яку?
Морфей: Тьху! (відключається)
У двері дзвонять.
Нєо: Хочу!... тобто, Хто там?
Наркомани: Це ми. Є?
Нєо шаркає до дверей і відчиняє їх. Наркомани бачать компьютер і випадають
на ізмєну.
Наркомани: (тремтячим голосом) Давай!
Нєо: Бабки гдє?
Наркомани: (озираючись на телевізор) На...
Нєо: На...
Наркомани: Дьорнєш?
Нєо: Ідьом...
Сцена Друга
(дуже коротка)
Дискотека. Усі дурні чи пьяні. Крізь товпу бігають санітари і ловлять якусь
дівку. Дівка видирається, пиздить усе довкола та верещить: "Агенти, агенти!".
Періодично вона стрибає та дрига ногами. Санітари ловлять її та колять у сраку
шприцем. В цю мить Нєо помічає на ній намальованого крейдою а-ля плейбой
зайчика.
Сцена Третя
Нєо прокидається у божевільному домі. На ньому намотане простирадло на
манер смірітєльної рубашки.
Нєо: (намагаючись випростати руки і дістатися сигарет) От... хуйня!
Входять санітари.
Нєо: Ага, агенти, блядь! (З цими словами він таки витягує праву руку та
показує санітарам американський фак)
Агенти: Ну шо, проснувся, блядь? Січас ми зробим процидурку. Любиш
процидурку? Мням, мням :) якщо ти вважаєш шо ти крутий, то ми тобі
скажемо: ти - падло! Ми санітари, ми - чистимо заразу. А зараза - це ти.
З цими словами санітари пиздять Нєо по печінці та засовують йому до заду
гнуту столову ложку.
Санітари: Уяви - немає ніякої ложки. (Регочуть та залишають палату).
Нєо: (виймаючи з заду ложку) Десь я вже чув таке... про конхвету...
Сцена Четверта
Блатхата Морфея. На ковдрі лежить обдовбана Триніті та ще декілька всмерть
п'яних бариг. Один з них сидить перед древнім телевізором і дивиться на
зеленуватий «сніг». Входить Нєо. Трініті починає блювати.
Нєо: Шо тут?
Морфей: Добро пожаловать у рєальний мір!
Трініті: Буе-еееєєє....
Морфей дістає з-під плаща різнокольорові колеса і протягує їх Нєо.
Морфей: Візьмеш червоне - будєшь кльовим парнєм, підсядеш на то же, шо і
ми. Візмеш синє - будеш лохом конкрєтним, бо то крейда.
Трініті: Буе-еееааааа....
Нєо тягне руку спочатку до червоного, потім до синього, потім знову до
червного. На лобі в нього видно тяжку роботу мислі. Наважившись, він таке бере
червоне колесо і їсть його.
Морфей: (Простягуючи до Нєо пляшку портвейну) На, запий!
Трініті: Бууууууе-еееєєє....
Нєо: (Розплющуючи очі і дуже голосно) я знаю Кунг-Фу!
З цими словами він починає молотити меблі, п'яних бариг та інший хлам, що
розкиданий по комнаті.
Трініті: Шо він робить?
Морфей: (дивиться на зелений сніг) Він рухається!
Трініті: Не так швидко! Буе-еееєєє....
Нєо продовжує молотити повітря, подекуди влучаючи у стіни. В таких випадках
він кричить «Хе!» і пиздить ногами прєпятствія. Очі його заплющені, рот
усміхнений. З усього видно, що Нєо дуже гарно.
Сцена П'ята
Нєо прокидається з дикого бодуна. Він увесь в синцях та садинах. Навколо
лежить попизжена мєбєль, якісь кастрюлі та штук сорок зкрючених дугою ложок.
Поруч із Нєо хропе Морфей. Посеред кімнати мичить Трініті. Від цього мичання і
розліпля очі Нєо.
Нєо: (хрипко) Хто тут?...
Морфей: (не прокидаючись) Хочеш знати правду?
Нєо: Нєє...
Морфей: То знай, тут ти.
Нєо: Хто я?
Трініті: (показуючи навколо) Ти робив Кунг-Фу.
Нєо обводить кімнату поглядом. Потім тихенько витягає з кишені Морфея
мобільного телефона і тремтячими руками починає щось набирати. Морфей
прокидається.
Морфей: (до Нєо) От я щяз комусь! Віддай трубу..
Нєо: (набравши таки шось, дико оре в мобілу) ЗАБЄРІТЄ МЄНЯ ОТСЮДА!!! АА-А!
На столі дзвонить старовинний телефон. Морфей підходить до нього.
Морфей: (дивлячись на Нєо) Дозвонився? (знімаючи трубу) Ну, "Алльо!"
Нєо зі страхом відкидає мобілу.
Морфей: (з участю) Тобі мабуть треба до Огакула...
Нєо: Хто такий Оракул?
Морфей: Хочеш знати правду? Ой нє, мовчи. Потім побачиш. Він знає, що живе
у Матриці. Він відчуває Матрицю. Він навчить тебе, як зламати Матрицю.
Нєо: А почєму я должєн єйо ломать? І нахуя?
Трініті: Бо ти мудак!
Нєо: (помічаючи себе у дзеркалі) І чого я лисий?!
Сцена Шоста,
де Нєо вчиться літати.
Морфей: (до Нєо) Це імітатор. Навколо тебе - штучна реальність. В ній ті ж
самі правила, що діють в Матриці. На деяки ти можеш спиратися, деякі можна
зламати.
Нєо: А как я узнаю, шо можна ломати?
Морфей: (стоячи вже на даху височенного будинку поруч із Нєо) Пизданеш і
узнаєшь.
Нєо: (радісно) Правду?
Морфей: (хитро) Ага. Стрибай.
Нєо заплющує одне око і підозріло дивиться на негра.
Нєо: І на хуя?
Морфей: Пізнаєш правду! Лєті, да?
Морфей штовхає Нєо з даху.
Нєо: (хаотично вимахуючи руками) Оооо-ой бля-а-а-ааа!...
Морфей: (красиво кружляючи навколо Нєо) Лєті, а не УбляФ!
Нєо: Бля-а-а-ааа!...
На останній ноті він гупається об асфальт як мішок гівна і плющиться мов
діснеєвський зайчик. Над асфальтом стирчать лише очі, якими Нєо дикувато
озирається. Поруч плавно, неначе картонна ракєта у фантастичних фільмах,
приземляється Морфей.
Морфей: Білі не вміють літати...
Нєо: (спльовуючи зуби) От фараф я вфтану, то ти фука, ляжеф!
Нєо вільною рукою відшкрябує від асфальту спочатку жопу, потім говову і
перевертається на бік. Зі звуком пробки шампанського він ширшає, набуваючи
нормальної форми, і піднімається. На поясі Морфея верещить пєйджер.
Морфей: (перебираючи різноманітний хлам, шо навішано у нього під плащем)
Час іти.
Нєо хромає за Морфеєм, харкаючи кровью, та ширяє у повітря ногою,
намагаючись попасти негру в спину.
Частина Друга.
Матріця.
Поза сценою Кабінєт главврача. На столі стоїть тарілка борщу, поруч з якою
сидить Ріган, та табличка "Сміт", відповідно зі Смітом. Ріган судорожно їсть. У
Сміта у вухо всунуто кусок дроту від телефону, який він постійно сіпає. В руці
в ньохо мухобойка, якою він час від часу пиздить по столу.
Сміт: Так от, нас цікавить, хто пре у лікарні колеса?
Ріган: Ам-гум... Скоко? Платішь скоко?
Сміт: (намагаючи тримати себе, але з металом у голосі) Хто ділєр?
Ріган: (закатує очі і огидно плямкає) У мєня єсть свої інтєреси - тарєлка
борща каждий дєнь і дімедрол!
Сміт: Добре, тарілка і ампула... і ложка в день!
Ріган: Три!
Сміт: Дві! Дві ампули дімедрола на вечір і імя!
Ріган: (шипить) Морф-ффей! Це він, клятий нігер, навчив Нєо кунг-фу, це
він знає правду, але (починає плакати) ні-ііікому не ка-аажжее-еее...
Сміт: (тиркаючи вухо з дротом) А зара - пішов нахуй, бо нічо не получішь.
Сміт хуярить мухобойкою по голові Рігана. Ріган перестає хлюпати, тихенько
пиздить зі столу ложку і тихенько рачкує у двері.
Сцена Перша
Засмічена квартира старої єврейки на призьвисько Огакул. Прямо на підлозі
сидять дебільні дітки, що граються здебільного алюмінієвими ложками. Входять
Морфей та Нєо. Останнього тіпає та сіпає у різні боки. Рухи в нього поривчасті,
очі блищать, пальці тремтять.
Морфей: (намагаючись обнять єврейку) Ом-мане Падре Хум!
Огакул: (дивлячись на Нєо) Хаге Кгішна, синку. А хто цей мудак?
Морфей: (огидно кривляючись) Він хоче знати пг'авду...
Огакул: (знову дивлячись на Нєо) Ну і шо ето с табой? Ти двігаєшься такі
как Агент!
Нєо: (тіпається) я... угк... знаю... укг... Кунг! Хву!..
Огакул: Віжу. Но ти полюбіш ту, шо умегла, а она полюбіт тєбя. І кто-то из
вас умгьот. Ілі нє умгьот... Но кто-то такі умгьот.
Нєо: (сіпаючи головою) Кунг! Хву!
Огакул: (витягаючи шось з кишені) Нєт, боже ж мой, от на - зТїж.
Нєо не дивлячись жере, давиться, харкає слиною і знову жре. Поступово його
попускає.
Нєо: (дикувато озираючись) Гдє я?
Огакул: Ти в бєзопасності. Ти у дгузєй.
Нєо: От спасібо, я краще піду
Нєо виходить повз дебільних дітей, що від нічого робити мнуть ложки
Нєо: (до Морфея, що чекає на нього в коридорі) Шо це за блядь?
Морфей: Нічого не кажи. я не хочу знати ту хуйню! (Він витягує з-за пазухи
старого замацаного телефона, який починає огидно дзвонити) Ми повертаємось.
Нєо: Куди?
Морфей: Додому, у рєальний мир!
Морфей знімає трубку і тієїж миті з дверей вистрибують Агенти.
Нєо: (радісно підстрибуючи) Ага, Агенти, блядь!
Агенти: (крутячи Морфея) От ти, нігер, нам і потрібен. Ідьом, нас ждьот
главврач!
Морфей: (з гордістю озираючись на Нєо) я дуже страшний!
Агенти: Ага. як обізяна. Га-га-ггаааа! (регочуть)
Агенти пиздять обох ногами, рухаючись, як на наркоманів, невловимо швидко.
На мить Нєо охоплює прозріння, він відчуває правду, але якась хуйня хряцає його
в потилицю і розуміння згасає.
Сцена Друга
В кімнату, де сидить Трініті і Ріган входить Нєо. Він у сраку п'яний. По
підлозі розкидано шприци, невеличкі червоні колеса та штук триста ложок.
Нєо: (співає) "Па шир-рокай да-арр-роге, па Сі-і-ібірррі з канво-оєм!Е"
Трініті: Де Морфей?
Нєо: (показуючи пальці хрест-на-хрест) "АйПі мой двєсті сор-рок п'ять, я в
айсік'ю хаачу оп'ять!..."
Ріган: Де Морфей?!
Нєо закатує очі, голосно гуде, та водить локтями, як паровоз.
Трініті: Останній раз питаю, де Морфей?
Нєо: (падаючи раком) Він знає правду, а я знаю кунг-фу-уу!
З останніми словами його нудить прямо на підлогу, шприци та ложки
Ріган: (шепоче до Трініті) Морфея взяли Агенти! Нєо - сука!
Трініті: (підходить до Нєо і кладе його голову собі на коліна) Що сталося
з Морфеєм?
Нєо: Збрроя! Мені потрібна зброя! я стріляти хочу!
Ріган: Зроби йому клізму, бо помре.
Трініті бере величезну клізму, та любовно сує її Нєо у сраку. Нєо, не
помічаючи клізми, хапає найбільшу ложку, з тих, шо є поруч, обома руками і
починає терти її бік об бетонну підлогу. Коли лезо стає наче бритва, Нєо ховає
ложку у штані та приймається за іншу. Ріган з острахом дивиться на вже
п'ятнадцяту заточку, шо робить хлопець, та тихенько задкує.
Нєо: А ну стояти, блядь!
Ріган: (хтиво намагаючись улибнуться) Чьто, ну чьто такоє?
Нєо кидає ложку в Рігана, ложка влучає тому у груди, де й залишається
стирчати. На підлогу щось капа з розбитої у кармані Рігана ампули. Нєо
підходить до тіла, макає палець у жижу та сує його до рота.
Нєо: От бач, дімедрол! Ссучився, падлюка, я зразу запідозрив!
Ріган тихо осідає на підлогу. Його пальці судорожне шкребуть по пилюці.
Права лишає слід дуже схожий на слово "Матриця", а ліва - "Ми тут як блядськи
батарейки".
Сцена Третя
Знову кабінет главврача. До кабінету влітає Нєо з клізмою у жопі. На
стільці тихо марить Морфей. Його очі заплющені, руки звТязані. Поруч копошаться
лікарі.
Нєо: Ага, то тут в вас штаб!
Він голосно бздить, клізма випадає і на підставлену долоню падає невеличке
червоне колесо, яке кунгфуїст сує у рота негру. Морфей плямка, миттю вирячує
очі і з голосним «чпок!» зникає. На стільці лишається лише старий замацаний
телефон.
Сміт: Зараз ми тобі покажемо «Штаб»!
Нєо: я знаю Кунг-Фу та вмію літати!
З цими словами він пиздить головного лікаря телефоном. Телефон дзвонить,
лікар падає, інші - тікають.
Заключна Сцена
На ковдрі лежить обдовбана Триніті та ще декілька всмерть п'яних бариг.
Один з них сидить перед древнім телевізором і дивиться на зеленуватий «сніг».
Входить Нєо. Трініті починає блювати.
Нєо: (вирячуючі очі) Ну ні хуя сєбе!
Морфей: Добро пожаловать у рєальний мір!
Трініті: Буе-еееєєє....
Нєо зриває важку штору, за якою відкривається замацане вікно і решітка.
Вправним ударом голови він бТє скло, вириває зубами грати та поринає у бездонну
синю далечинь. З високого неба лунає «Я ЗНАЮ КУНГ-ФУ-Ууу!»
Кінець
Paul Zhdanov (pzhdanov@kyivpost.com), серпень - вересень 2000.
Розповсюдження вільне, посилання на автора та "подяку" обов'язкові. Особлива
подяка Івану Туруку за творчі ідеї та натхнення не кинути розповідь після
першого ж листа.
[На главную страницу]
Сайт создан в системе
uCoz